Молода кримськотатарська активістка Лія Газі доводить, що навіть особистий блог може стати потужним інструментом міжнародної адвокації. Кілька років тому вона почала англійською мовою розповідати про окупацію Криму, репресії та історію кримських татар. Тепер її запрошують на форуми, конференції та зустрічі з політиками в різних країнах.

Лії 24 роки. Вона народилася у Криму, але після початку російської окупації її родина була змушена залишити півострів. Тоді дівчині було лише дванадцять років.

Сім’я переїхала до Херсона, сподіваючись, що окупація триватиме недовго і вони зможуть швидко повернутися додому. Однак роки минали, а повномасштабне вторгнення Росії ще більше віддалило можливість повернення.

Зараз Лія живе в Іспанії та навчається на історичному факультеті. Саме робота з історичними джерелами допомогла їй зрозуміти, наскільки багато уявлень про Крим і кримськотатарський народ сформовані російською та радянською пропагандою.

Вона вирішила розповідати про справжню історію Криму міжнародній аудиторії. Свій блог дівчина почала вести англійською мовою, оскільки помітила нестачу зрозумілої інформації для людей за межами України.

У публікаціях Лія пояснювала становище кримських татар в окупації, розповідала про політичних в’язнів, знищення культурної спадщини, русифікацію та переслідування людей, які не погоджуються з російською владою.

Поступово її сторінка привернула увагу журналістів, правозахисників та організаторів міжнародних заходів. Активістку почали запрошувати на конференції, зустрічі та освітні програми.

Нещодавно вона стала однією з ключових промовиць на форумі Youth Democracy Network у Панамі. Цей майданчик об’єднує молодих лідерів, правозахисників, журналістів, представників культури, технологічної сфери та політики з багатьох країн.

Під час поїздки Лія дала інтерв’ю японським, іспанським та французьким медіа. Її виступи присвячені не лише війні, а й праву кримськотатарського народу на власну історію, культуру та життя на рідній землі.

Раніше активістка також виступала на європейських майданчиках і відвідувала Європейський парламент. Наступною важливою подією має стати форум у штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку, присвячений захисту прав корінних народів.

Для Лії міжнародні поїздки — не просто можливість розповісти особисту історію. Вона прагне постійно нагадувати, що Крим залишається частиною України, а його корінний народ продовжує жити під тиском окупаційної влади.

Важливою частиною її діяльності є збереження культурної пам’яті. Після радянської депортації кримських татар було втрачено або знищено значну частину родинних архівів, традиційного одягу, побутових речей та історичних пам’яток.

У родині Лії також збереглося небагато матеріалів про попередні покоління. Її предки походили із села Карангіт у Джанкойському районі, якого сьогодні вже не існує.

Активістка мріє зібрати повний традиційний кримськотатарський костюм. Для неї це не просто одяг, а символ зв’язку з домом, родиною та культурою, яку протягом десятиліть намагалися стерти.

Лія визнає, що поєднувати навчання з постійними поїздками, виступами та підготовкою матеріалів непросто. Кожна промова потребує вивчення фактів, адаптації до міжнародної аудиторії та великої емоційної витримки.

Водночас вона вважає цю діяльність своєю місією. Росія активно поширює власне трактування історії, тому українці та кримські татари мають бути присутніми на міжнародних майданчиках і самі розповідати про свій досвід.

Історія Лії показує, як нове покоління українців використовує соціальні мережі не лише для особистого спілкування, а й для захисту прав людини, збереження культури та боротьби з пропагандою.

Її шлях від невеликого англомовного блогу до виступів перед міжнародною аудиторією доводить, що послідовна робота однієї людини здатна повернути важливу тему у світовий порядок денний.

Активістка планує й надалі говорити про Крим із політиками, дипломатами, журналістами та представниками міжнародних організацій. Вона переконана, що мовчання дозволяє окупації ставати звичною, тоді як постійна присутність теми Криму допомагає зберігати увагу світу й наближати майбутнє повернення додому.